Do you wish to create the Association of Universities in Ukr
 
Observ
eua
5. Основні визначення PDF Print Write e-mail

МЕМОРАНДУМ


Меморандум (от лат. memorandum – то, о чем следует помнить). Термин “меморандум” включает ряд значений:
Дипломатический документ, излагающий фактическую или юридическую сторону какого-либо вопроса.
Докладная записка, служебная справка.
Письмо с напоминанием, обычно о задолженности.
Список видов риска в страховых полисах, страхование от которых не производится.
Франшизы, используемые страховщиком и сведенные для удобства пользования в общую таблицу.


Memorandum – книга, описывающая историю прошлого. Описание мира, за гранью человеческого мира [3].
Меморандум – это международный политический документ. В нем изложена фактическая сторона вопроса, проанализированы некоторые положения, освещена позиция государства по данному вопросу [4].


Меморандум
1) дипломатический документ, в котором подробно излагается фактическая сторона международного вопроса, дается анализ тех или иных положений, приводится обоснование позиции государства;
2) письмо с напоминанием о чем-либо (в торговле);
3) докладная записка, служебная справка;
4) перечисление в страховых полисах (особенно морских) опасностей, страхование от которых не производится [5].


Меморандум – дипломатичний документ, в якому викладений фактичний, документальний чи юридичний бік якогось питання. Як правило, додається до ноти або вручається особисто представнику іншої країни [6].


КОНВЕНЦІЯ

 

Конвенція (лат. conventio – договір, угода) – різновид міжнародного договору.
Конкретні ознаки, за якими той чи інший договір слід називати конвенцією, виділити важко. Швидше можна вести мову про традиції називати договори певного типу чи змісту конвенціями.
Як правило, назву конвенції отримують багатосторонні угоди.
Серед двосторонніх угод конвенціями, як правило, називають угоди з консульських, поштових, транспортних та інших питань. Важливо, що конвенція регулює весь комплекс питань, пов’язаних із відповідною темою [7].


Конвенции международные – одно из распространенных названий многосторонних международных договоров. Большинство К. м. заключается по специальным вопросам экономического, юридического и гуманитарного характера [8].


ДЕКЛАРАЦІЯ

 

Декларація – документ, офіційна заява, де проголошуються основні принципи зовнішньої та внутрішньої політики держави чи програмні положення партій та організацій [9].


Декларация – официальное заявление или нормативный документ, содержащий основополагающие принципы внешней или внутренней политики государства, основы деятельности международных организаций или выражающий их позицию по какому-либо вопросу [10].


Декларация (фр. declaration – заявление) –
1) в конституционном праве название политико-юридических актов, имеющее целью придать им торжественный характер, подчеркнуть их особо важное значение для судеб соответствующего государства (напр., Декларация о государственном суверенитете РСФСР, Декларация прав и свобод человека и гражданина РСФСР). Специфической чертой Д. как нормативно-правового акта является общий, неконкретный характер содержащихся в них положений, требующий дополнительного законодательного регулирования;
2) в международном праве торжественный акт, формулирующий согласованные сторонами общие принципы и цели. Не имеет обязательной силы. Исключение составляет Всеобщая декларация прав человека 1948 г., приобретшая обязательность для государств в силу обыкновения [11].


ХАРТІЯ

 

Хартия (документ) (греческое chartion от chartes – бумага, грамота) – в средние века, а также в Новое время так называли различные документы публично-правового характера (хартии городов, коммунальные хартии, Великая хартия вольностей, Народная хартия 1838, конституционные хартии и пр.) [12].

Хартия (от гр. chartes – бумага, грамота) –
1) документ публично-правового и политического характера в Средние века (X. городов и коммун, Великая хартия вольностей 1215 г. и др.) и Новое время (Народная X. 1838 г. в Великобритании, конституционные X. и др.);
2) в международном праве обычно синоним декларации – формулирующий общие принципы и цели международный акт, обычно не имеющий обязательной силы (напр. Европейская хартия местного самоуправления, принятая Советом Европы 15 октября 1985 г., Парижская хартия для Новой Европы, Горная хартия государств – участников Содружества Независимых Государств от 27 марта 1997 г. и др.) [13].


Хартія:
Хартия (документ) – название некоторых документов публично-правового характера в средние века и Новое время.
Хартия (декларация) – в наше время в международном праве правовой акт, не имеющий обязательной силы [14].


АКАДЕМІЧНА СВОБОДА

 

Академічна свобода:

Академічна свобода означає свободу членів академічного співтовариства, кожного окремо або всіх разом, у прагненні до розвитку і передачі знань через дослідження, розробки, дискусії, документування, творчу діяльність, викладання, читання лекцій і створення наукових праць. Для того, щоб створити умови для виникнення нових знань і навчання за допомогою технологій минулого і сьогодення, уряди зобов’язані утримуватися від використання системи освіти в якості інструмента для пропаганди. Вони також повинні забезпечити викладацькому складу і студентам усіх вищих навчальних закладів умови для автономії і свободи викладання і дослідницької діяльності без поліцейського або військового нагляду або переслідувань. Академічна свобода включає відкритий доступ до інформації про суспільні справи і справи свого заснування, можливість обмінюватися інформацією зі своїми колегами у своїй країні і за рубежем [15].


УНІВЕРСИТЕТСЬКА АВТОНОМІЯ



Автономія – це право університету самостійно ухвалювати рішення щодо внутрішнього управління та фінансування, визначати власну стратегію у сфері науково-дослідної роботи, а також форми і методи навчальної роботи [16, с. 38].


Університетська автономія – система самоврядування університетів, яка виключала їх із юрисдикції держави.
Генеза
У. а. виникла і склалася в середні віки в Західній і Центральній Європі. В різні епохи і в різних країнах У. а. мала різні форми й різні ступені самостійності у вирішенні університетських питань залежно від тих суспільно-політичних умов, що складалися.
Форми реалізації
Середньовічні університети, як правило, були порівняно незалежні від держави й церкви. У. а. дозволяла університетам здійснювати систему виборності керівного й професорського складу. В числі органів самоврядування був свій виборний університетський суд, який мав певні юридичні права. Студенти об’єднувалися в особливі організації – “нації” (пізніше – земляцтва). Як і в середні віки, сьогодні У. а. є прогресивним явищем, оскільки дає змогу відстоювати певну незалежність і самостійність у вирішенні важливих навчальних і організаційних питань [17].


Автономия высшего учебного заведения (самоуправление высшего учебного заведения) – самостоятельность высшего учебного заведения в подборе и расстановке кадров, осуществлении учебной, научной, финансово-хозяйственной и иной деятельности в соответствии с законодательством и уставом высшего учебного заведения.
Видом автономии высшего учебного заведения является университетская автоно-мия [18].


СТАЛИЙ РОЗВИТОК УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ


Сталий розвиток університетської системи освіти – це процес, який забезпечує зміни університету з упередженням запитів у регіоні, не порушуючи його безпеки, та приводить до підвищення якості як діючої академічної спільноти, так і майбутніх поколінь [19, с. 216].


УНІВЕРСИТЕТ


Університет (от нем. Universität, которое, в свою очередь, произошло от лат. universitas – совокупность, общность) – высшее учебное заведение, где обучаются специалисты по фундаментальным и многим прикладным наукам. Как правило, осуществляет и научно-исследовательскую работу. Многие современные университеты действуют как учебно-научно-практические комплексы. Университеты объединяют в своѐм составе несколько факультетов, на которых представлена совокупность различных дисциплин, составляющих основы научного знания [20].


Університет (з лат. universitas – сукупність) – автономний вищий навчальний заклад, тип якого виробився в Європі за середньовіччя; в Університеті об’єднується низка факультетів для підготовки фахівців високої кваліфікації з т. зв. точних і гуманітарних наук [21].