2.4.1. ПОРЯДОК ДЕННИЙ НА ХХІ СТОЛІТТЯ (глави 35, 36) Друк

Розділ IV. Засоби реалізації

Глава 35

Наука задля мети сталого розвитку

Вступ

35.1. У цій главі основна увага звертається на роль і використання науки з метою сприяння обачливому управлінню природокористуванням і розвитком в інтересах забезпечення повсякденного життя людей та майбутнього розвитку людства. Запропоновані в цій доповіді програмні галузі задумані як всеосяжні, з тим, щоб можна було сприяти задоволенню конкретних наукових потреб, визначених в інших главах «Порядку денного на ХХІ століття». Для того, щоб можна було краще розробляти і вибирати екологічну політику і політику розвитку в рамках процесу прийняття рішень, одним із завдань науки повинно бути надання інформації. Для виконання цієї вимоги важливо поширювати наукове розуміння світу, удосконалювати довгострокові наукові оцінки, посилювати науковий потенціал в усіх країнах і забезпечувати все необхідне для задоволення потреб, що при цьому виникають.

35.2. Вчені все більше поширюють свої знання в таких галузях, як зміна клімату, підвищення рівня споживання ресурсів, демографічні тенденції і погіршення стану навколишнього середовища. Необхідно враховувати зміни в цих та інших галузях при розробці довгострокових стратегій розвитку. Першим кроком на шляху поліпшення наукової бази цих стратегій є краще розуміння проблем землі, океанів, атмосфери і пов’язаних з ними водних ресурсів, біогенних і біогеохімічних циклів, енергетичних потоків, що в сукупності складають частину земної системи. Це важливо для більш точної оцінки потенційної ємності планети Земля та її здатності до відновлення навколишнього середовища в умовах, коли людська діяльність чинить на неї різноманітний вплив. Наука може забезпечити таке розуміння шляхом активізації досліджень екологічних процесів і застосування існуючих на сьогодні сучасних, ефективних і дієвих засобів, таких, як прилади дистанційного зондування, автоматичне обладнання для моніторингу, а також електронно-обчислювальне обладнання і обладнання для моделювання. Наука відіграє важливу роль у справі ув’язки фундаментального значення земної системи, як системи забезпечення життя, з відповідними стратегіями розвитку, заснованими на її безперервному функціонуванні. Наука повинна продовжувати відігравати все більш важливу роль у сприянні ефективності використання ресурсів, пошуку нових методів, засобів і альтернатив розвитку. Необхідно, щоб наука постійно займалася переоцінкою і сприянням розвитку менш інтенсивних тенденцій у галузі використання ресурсів, включаючи менш інтенсивне використання енергоресурсів в промисловості, сільському господарстві і на транспорті. Таким чином, наука все частіше сприймається як надзвичайно важливий компонент в пошуках можливих шляхів забезпечення сталого розвитку.

35.3. Наукові знання повинні застосовуватися для вироблення і підтримки цілей сталого розвитку шляхом проведення наукових оцінок нинішніх умов і перспектив земної системи на майбутнє. Такі оцінки, що базуються на існуючих і нових підходах в рамках різних наук, повинні застосовуватися в процесі прийняття рішень, а також в інтерактивних процесах, що охоплюють науку і політику. Від науки необхідна все більша віддача, для того, щоб покращити розуміння світу і сприяти взаємодії між наукою і суспільством. Для досягнення цих цілей, особливо в країнах, що розвиваються, також необхідно підвищити науковий потенціал і можливості. Ключове значення має повномасштабна участь учених країн, що розвиваються, в міжнародних науково-дослідних програмах, пов’язаних з глобальними проблемами навколишнього середовища і розвитку, з тим, щоб всі країни могли на рівних умовах брати участь у переговорах з глобальних екологічних проблем і проблем розвитку. З огляду на загрозу незворотної екологічної катастрофи відсутність належних наукових даних не повинна бути приводом для відкладання виправданих заходів. Обережний підхід міг би служити основою для вироблення політики, пов’язаної зі складними системами, які ще недостатньо всебічно зрозумілі, і наслідки порушення яких поки ще

неможливо передбачити.

35.4. До програмних галузей, що узгоджуються з висновками і рекомендаціями Міжнародної конференції з вироблення плану дій у галузі науки для цілей навколишнього середовища і розвитку на ХХІ століття (АСКЕНД-21), відносяться:

а) зміцнення наукової бази з метою сталого розвитку;

b) поліпшення наукового розуміння процесів, що відбуваються;

с) вдосконалення довгострокових наукових оцінок;

d) створення наукового потенціалу і можливостей.

ПРОГРАМНІ ГАЛУЗІ

А. Зміцнення наукової бази з метою сталого управління

Основа для діяльності

35.5. Сталий розвиток вимагає визначення довгострокових перспектив, врахування в процесі розвитку наслідків глобальних змін на місцевому і регіональному рівнях, використання наявних на сьогодні найбільш надійних наукових знань. Необхідно здійснювати постійну переоцінку процесу розвитку в світлі результатів наукових досліджень для забезпечення того, щоб використання ресурсів чинило менший вплив на земну систему. Навіть при цьому майбутнє уявляється невизначеним, і можуть виникнути непередбачені обставини. Тому надійна політика управління природокористуванням і процесом розвитку повинна бути науково обгрунтованою, при цьому завжди повинен бути цілий ряд альтернатив з метою забезпечення гнучкого реагування. Важливо застосовувати обережний підхід. Часто має місце недостатньо надійний зв’язок між ученими, особами, котрі приймають рішення, і широкою громадськістю, інтереси якої висловлюються урядовими і неурядовими організаціями. Необхідно покращити зв’язок між ученими, особами, котрі приймають рішення, і широкою громадськістю.

Цілі

35.6. Основна мета для кожної країни полягає у визначенні, за необхідністю, з допомогою міжнародних організацій, рівня її наукових знань, потреб і пріоритетів у проведенні досліджень для якнайшвидшого досягнення істотного поліпшення у наступних галузях:

а) широкомасштабному розширенні наукової бази і зміцненні науково-дослідницького потенціалу і можливостей, особливо в країнах, що розвиваються, в галузях, пов’язаних з навколишнім середовищем і розвитком;

b) розробці екологічної політики і політики у галузі розвитку на основі найбільш надійних наукових знань і оцінок з урахуванням необхідності розширення міжнародного співробітництва, відносної невизначеності різноманітних процесів і можливих виборів;

с) взаємодії між ученими і директивними органами з застосуванням, за необхідністю, обережного підходу з метою зміни існуючих структур виробництва і споживання, з тим щоб виграти час для часткового усунення невизначеності в плані вибору варіантів політики;

d) отриманні і застосуванні знань, особливо місцевих, щодо можливостей різноманітних суспільств і культур з метою досягнення сталого рівня розвитку з урахуванням взаємозв’язків на національному, регіональному і міжнародному рівнях;

е) розширенні співробітництва між ученими шляхом сприяння впровадженню програм і заходів у галузі міждисциплінарних досліджень;

f) участі населення в визначенні пріоритетів і процесі прийняття рішень, пов’язаних із сталим розвитком.

Діяльність

35.7. Країнам, за необхідністю, з допомогою міжнародних організацій, слід:

а) підготувати перелік своїх баз даних у галузі природних і соціальних наук, пов’язаних із сприянням досягненню сталого розвитку;

b) визначити свої потреби і пріоритети у галузі досліджень в контексті міжнародної діяльності з проведення досліджень;

с) посилювати і розробляти належні організаційні механізми на найвищому відповідному місцевому, національному, субрегіональному, регіональному рівнях і в рамках системи Організації Об’єднаних Націй з метою забезпечення більш грунтовної наукової основи для вдосконалення розробки екологічної політики і політики у галузі розвитку, узгодженої з довгостроковими цілями сталого розвитку. Здійснювані на сьогодні дослідження в цій галузі повинні поширюватися таким чином, щоб включати питання більш

широкого залучення громадськості в процес визначення довгострокових соціальних цілей для розробки сценаріїв сталого розвитку;

d) розробляти, застосовувати і впроваджувати необхідні механізми забезпечення сталого розвитку у тому, що стосується:

i) показників якості життя, що охоплюють, наприклад, охорону здоров’я, освіту, соціальне забезпечення, стан навколишнього середовища і економіку;

ii) економічних підходів до питань екологічно безпечного розвитку, а також нових і удосконалених структур, що стимулюють більш раціональне використання ресурсів;

iii) розробки довгострокової екологічної політики, усунення небезпечних ситуацій і оцінки екологічно безпечних технологій;

е) збирати, аналізувати і враховувати дані про взаємозв’язок між станом екосистем і здоров’ям окремих груп населення з метою розширення знань про різноманітні варіанти політики і стратегій з точки зору витрат і вигод, пов’язаних з охороною здоров’я і навколишнім середовищем, особливо в країнах, що розвиваються;

f) здійснювати наукові дослідження національних і регіональних шляхів досягнення сталого розвитку з використанням методологій співставлень і доповнень. Такі дослідження, що координуються міжнародним науковим органом, повинні здійснюватися за якомога ширшої участі місцевих фахівців і, за необхідністю, здійснюватися міждисциплінарними групами з регіональних наукових мереж і/ дослідницьких центрів, згідно з національними можливостями і наявними ресурсами;

g) удосконалювати механізми визначення пріоритетів в науково-дослідній галузі на національному, регіональному і глобальному рівнях з метою задоволення потреб сталого розвитку.

Це є процес, пов’язаний з наданням наукових оцінок щодо короткострокових і довгострокових вигод та можливих довгострокових витрат і ризику. Цей процес повинен здійснюватися на основі прозорої і нескладної в застосуванні методології оцінки ризику з врахуванням потреб, що виявляються, а також реагування на них;

h) розробляти методи узгодження результатів, отриманих в різноманітних галузях науки, зі знаннями, накопиченими в різноманітних культурах. Методи повинні бути випробувані шляхом експериментальних досліджень. Вони повинні розроблятися на місцевому рівні і стосуватися насамперед взаємозв’язків між традиційними знаннями місцевих груп населення і відповідними сучасними знаннями «передової науки», при цьому особливу увагу слід приділяти поширенню і застосуванню результатів з метою охорони навколишнього середовища і досягнення сталого розвитку.

Засоби реалізації

а) Фінансування та оцінка видатків

35.8. За оцінками секретаріату Конференції середньорічна загальна сума видатків (1993-2000 роки) на впровадження заходів у рамках цієї програмної галузі складе біля 150 млн дол. США, включаючи близько 30 млн дол. США, що надаються міжнародним співтовариством на безоплатній або пільговій основі. Цей кошторис видатків є орієнтовним і приблизним і ще не розглядався урядами. Фактичні видатки і умови фінансування, в тому числі будь-яке надання засобів на комерційних умовах, будуть залежати, окрім іншого, від конкретних стратегій і програм, рішення про впровадження яких буде прийняте урядами.

b) Науково-технічні засоби

35.9. До науково-технічних засобів належать наступні:

а) підтримка нових науково-дослідних програм, включаючи їх соціально-економічні аспекти і аспекти, пов’язані з людськими ресурсами, на громадському, національному, субрегіональному, регіональному і глобальному рівнях з метою взаємного доповнення та заохочення взаємодії між традиційними, академічними науковими знаннями і практикою, зміцнення міждисциплінарних досліджень, пов’язаних з деградацією та відновленням навколишнього середовища;

b) створення демонстраційних моделей різноманітних типів (наприклад, соціально-економічних і екологічних умов) з метою вивчення методологій і розробки керівних принципів;

с) підтримка проведення досліджень шляхом розробки методів оцінки, пов’язаних з визначенням ризику, для надання допомоги особам, котрі приймають рішення, у встановленні пріоритетів у галузі наукових досліджень.

В. Розширення наукового розуміння

Основа для діяльності

35.10. Для сприяння сталому розвитку необхідні більш широкі знання про потенційну ємність екосистеми Землі, в тому числі про процеси, що можуть або погіршувати, або розширювати її можливості забезпечення життя. Навколишнє середовище планети змінюється швидше, ніж будь-коли за останні століття; внаслідок цього можна очікувати виникнення непередбачених обставин, а в наступному столітті можуть відбутися істотні екологічні зміни. У той же час зростає споживання людьми енергії, води та інших відновлюваних ресурсів, як у валовому обсязі, так і на душу населення, і їх нестача може виникнути в багатьох частинах світу, навіть якщо допустити, що екологічні умови залишаться незмінними. Соціальні процеси протікають з численними варіаціями в часі і просторі в різноманітних регіонах і культурах. Вони впливають на екологічні умови і, в свою чергу, самі зазнають впливу. Антропогенні чинники є ключовою рушійною силою в цих складних комплексах взаємозв’язків і чинять свій безпосередній вплив на процес глобальних змін. Тому вивчення людського чинника в зв’язку з причинами і наслідками екологічних змін, а також вивчення шляхів досягнення більш сталого розвитку мають надзвичайно важливе значення.

Цілі

35.11. Однією з ключових цілей є поліпшення і розширення засадничого розуміння взаємозв’язків між антропогенними і природними екологічними системами, вдосконалення аналітичних засобів і механізмів прогнозування, необхідних для кращого розуміння впливу на навколишнє середовище, різноманітних варіантів розвитку шляхом:

а) впровадження програм досліджень для кращого розуміння потенційної ємності екосистеми Землі, зумовленої такими її природними системами, як біогеохімічні цикли, система атмосфери/гідросфери/ літосфери/ кріосфери, біосфера і біологічна різноманітність, сільськогосподарська екосистема, інші земні та водні екосистеми;

b) розробки і застосування нових аналітичних засобів та засобів прогнозування для більш точної оцінки шляхів спричинення зростаючого впливу на природні системи Землі внаслідок цілеспрямованої або випадкової діяльності людини, демографічних тенденцій, а також наслідків цих дій і тенденцій;

с) врахування даних природничих, економічних і соціальних наук для кращого розуміння впливу економічної та соціальної діяльності на екологію, а погіршення стану навколишнього середовища – на економіку на місцевому і глобальному рівнях.

Діяльність

35.12. Необхідно здійснити наступні заходи:

а) сприяти створенню розширеної мережі моніторингу з метою опису циклів (наприклад, глобального, біогеохімічного і гідрологічного) і перевірці гіпотез, що стосуються їх поведінки; поліпшенню вивчення взаємодії між різноманітними глобальними циклами, їх наслідків на національному, субрегіональному, регіональному і глобальному рівнях з метою розробки принципів толерантності і вразливості;

b) підтримувати національні, субрегіональні, регіональні і міжнародні програми спостережень і досліджень, пов’язані з хімією атмосфери Землі, джерелами і абсорбентами парникових газів; забезпечити ознайомлення громадськості з результатами, наведеними в доступній і зрозумілій формі;

с) підтримувати національні, субрегіональні, регіональні і міжнародні програми досліджень морських і земних систем, посилювати глобальні бази даних про земні ресурси та їх компоненти, поширювати відповідні системи спостереження за зміною їх стану, більш широко використовувати моделювання систем і підсистем Землі з метою прогнозування, включаючи моделювання функціонування цих систем при різноманітних допусках впливу антропогенних чинників. Програми досліджень повинні включати програми, згадані в інших главах «Порядку денного на ХХІ століття», в яких підтримуються механізми співробітництва, і погодження програм досліджень з питань глобальних змін;

d) заохочувати координацію діяльності, пов’язаної з запуском супутників, функціонування мереж, систем і процедур обробки та розповсюдження їх даних; поширювати взаємодію з дослідниками, що використовують дані спостереження Землі, з системою «Земний патруль» Організації Об’єднаних Націй;

е) розвивати потенціал прогнозування реакції екосистем Землі, джерел прісної води, прибережних і морських районів, біологічної різноманітності на короткострокові і довгострокові зміни в

навколишньому середовищі, продовжувати розробку відновної екології;

f) вивчати роль біологічної різноманітності і зникнення видів у функціонуванні екосистем та глобальної системи підтримки життя;

g) почати розробку глобальної системи контролю за параметрами, необхідної для раціонального управління прибережними і гірськими районами; значно поширити системи спостереження за кількістю/ якістю прісної води, особливо в країнах, що розвиваються;

h) для забезпечення розуміння Землі як системи поширювати системи спостереження Землі з космосу, що сприятиме комплексному, постійному і довгостроковому контролю за взаємодією між атмосферою, гідросферою і літосферою, і розробляти систему розповсюдження інформації, що сприятиме використанню даних, отриманих шляхом спостереження;

i) розробляти і застосовувати системи і технологію, що автоматично здійснюють збір, реєстрацію і передачу даних та інформації центрам даних та аналізу з метою впровадження моніторингу морських, земних і атмосферних процесів та забезпечення попереднього повідомлення про стихійні лиха;

j) поширювати внесок інженерних наук в багатодисциплінарні програми досліджень системи Землі, особливо щодо підвищення готовності до викликаних серйозними стихійними лихами надзвичайних обставин і пом’якшення їхніх негативних наслідків;

k) активізувати дослідження з метою врахування даних природничих, економічних і соціальних наук для кращого розуміння впливу економічної і соціальної поведінки на екологію і погіршення стану навколишнього середовища в економіці на місцевому і глобальному рівнях, зокрема:

i) здійснювати дослідження з питань поведінки людей як рушійної сили, що відіграє центральну роль для розуміння причин і наслідків екологічних змін і використання ресурсів;

ii) сприяти проведенню досліджень з питань заходів реагування на глобальні зміни у галузі людських ресурсів, економічній і соціальній сферах;

l) підтримувати розробку нових, простих для користувачів технологій і систем, що сприяють інтеграції багатодисциплінарних, фізичних, хімічних, біологічних і соціальних/ гуманітарних процесів, які, в свою чергу, служать джерелом інформації і повідомлень для керівників, котрі приймають рішення, і громадськості.

Засоби реалізації

а) Фінансування та оцінка видатків

35.13. За оцінками секретаріату Конференції середньорічна загальна сума видатків (1993-2000 роки) на впровадження заходів в рамках цієї програмної галузі складе біля 2 млрд дол. США, включаючи приблизно 1,5 млрд дол. США, що надаються міжнародним співтовариством на безоплатній або пільговій основі. Цей кошторис видатків є орієнтовним і приблизним і ще не розглядався урядами. Фактичні видатки і умови фінансування, в тому числі будь-яке надання засобів на комерційних умовах, будуть залежати, окрім іншого, від конкретних стратегій і програм, рішення про впровадження яких буде прийняте урядами.

b) Науково-технічні засоби

35.14. До числа науково-технічних засобів належать наступні:

а) підтримка і застосування результатів відповідної національної дослідницької діяльності академій, дослідних інститутів, урядових і неурядових організацій, сприяння їх активній участі у впровадженні регіональних і глобальних програм, особливо в країнах, що розвиваються;

b) розширення використання відповідних сприятливих систем і технологій, таких, як суперкомп’ютери, технологія спостереження з космічних супутників, технології спостереження за допомогою наземних і морських станцій, технології управління даними і складання баз даних, особливо створення і розширення Глобальної системи спостереження за кліматом.

С. Вдосконалення довгострокових наукових оцінок

Основа для діяльності

35.15. Задоволення потреб в наукових дослідженнях у галузі навколишнього середовища і розвитку є лише першим кроком, що може зробити наука на підтримку процесу сталого розвитку. Після цього надбані знання можна використовувати для проведення наукових оцінок (перевірок) нинішнього стану справ і цілого ряду можливих умов у майбутньому. Це означає, що біосфера повинна підтримуватися у здоровому стані, а зменшення біологічної різноманітності необхідно уповільнити. Хоча багато довгострокових екологічних змін, що напевно торкнуться людей і біосфери, мають

глобальні масштаби, основні зміни часто можуть відбуватися на національному і місцевому рівнях. Одночасно діяльність людини на місцевому і регіональному рівнях часто спричиняє виникнення глобальної загрози, наприклад, руйнування озонового шару в стратосфері. Таким чином, наукові оцінки і прогнози необхідно здійснювати на глобальному, регіональному і місцевому рівнях. Багато країн і організацій вже готують доповіді з питань навколишнього середовища і розвитку, в яких здійснюється огляд нинішніх умов і вказуються тенденції на майбутнє. При проведенні регіональних і глобальних оцінок можна було б повною мірою використовувати подібні доповіді, однак самі ці оцінки повинні бути більш широкими за обсягом і включати результати ретельних досліджень майбутніх умов з метою опрацювання ряду припущень стосовно можливих відповідних заходів людства в майбутньому з використанням найбільш досконалих моделей. Ці оцінки повинні бути розроблені таким чином, щоб вони охоплювали регульовані напрямки розвитку в рамках існуючого екологічного і соціально-економічного потенціалу кожного регіону. Слід повною мірою використовувати наявні на місцях традиційні знання.

Цілі

35.16. Основною метою є забезпечення проведення оцінок нинішнього становища і тенденцій щодо важливих екологічних проблем і проблем розвитку на національному, субрегіональному, регіональному і глобальному рівнях, на основі найбільш надійних наявних знань з метою розробки альтернативних стратегій, включаючи місцеві підходи, в різноманітних тимчасових і просторових масштабах, необхідних для вироблення довгострокової політики.

Діяльність

35.17. Необхідно здійснити наступні заходи:

а) скоординувати існуючі системи збору інформації і статистичних даних, що мають причетність до питань розвитку і навколишнього середовища з метою надання допомоги в підготовці довгострокових наукових оцінок, наприклад, даних про виснаження ресурсів, імпортно-експортні потоки, використання енергії, наслідки для здоров’я, демографічних тенденціях тощо; застосовувати ці дані, отримані з допомогою заходів, визначених в програмній галузі В, для проведення оцінок у галузі навколишнього середовища і розвитку на глобальному, регіональному і місцевому рівнях; сприяти широкому розповсюдженню цих оцінок в такій формі, яка відповідала б суспільним потребам і знаходила широке розуміння;

b) розробити методологію проведення національних і регіональних перевірок та п’ятирічної глобальної перевірки на комплексній основі. Здійснювані за встановленою процедурою перевірки повинні бути спрямовані на сприяння з’ясування особливостей і характеру розвитку шляхом вивчення, зокрема, можливостей глобальної та регіональних систем підтримки життя з метою задоволення життєвих потреб людей і тваринного та рослинного світу, а також шляхом визначення вразливих галузей і ресурсів, що можуть постраждати від подальшої деградації. Це завдання вимагає залучення фахівців всіх відповідних наук на національному, регіональному і глобальному рівнях, а організація її виконання повинна бути покладена на урядові установи, неурядові організації, університети і дослідницькі інститути, яким, за необхідності і практичної здійсненності, повинні надавати допомогу міжнародні урядові і неурядові організації та органи Організації Об’єднаних Націй. Після цього результати перевірок повинні стати надбанням широкої громадськості.

Засоби реалізації

а) Фінансування і оцінка видатків

35.18. За оцінками секретаріату Конференції середньорічна загальна сума видатків (1993-2000 роки) на впровадження заходів в рамках цієї програмної галузі складе біля 35 млн дол. США, включаючи приблизно 18 млн дол. США, що надаються міжнародним співтовариством на безоплатній або пільговій основі. Цей кошторис видатків є орієнтовним і приблизним і ще не розглядався урядами. Фактичні видатки і умови фінансування, в тому числі будь-яке надання засобів на комерційних умовах, будуть залежати, окрім іншого, від конкретних стратегій і програм, рішення про впровадження яких буде прийняте урядами.

35.19. Що стосується існуючих потреб в даних в рамках програмної галузі А, то у цьому зв’язку слід надати сприяння національним системам збору даних. Це вимагає створення систем баз даних, збору і подання інформації, включаючи оцінку даних і розповсюдження інформації в кожному регіоні.

D. Створення наукового потенціалу і можливостей

Основа для діяльності

35.20. З врахуванням зростаючої ролі, яку повинна грати наука у вирішенні проблем навколишнього середовища і розвитку, необхідно створювати і посилювати науковий потенціал в усіх країнах, особливо в країнах, що розвиваються, з тим щоб дати їм можливість повною мірою брати участь в процесі отримання і застосування результатів наукових досліджень і конструкторських розробок, пов’язаних зі сталим розвитком. Існує безліч шляхів створення науково-технічного потенціалу. До деяких найважливіших належать наступні: навчання і підготовка кадрів у галузі науки і техніки; надання допомоги країнам, що розвиваються, в удосконаленні інфраструктур для наукових досліджень і конструкторських розробок, що могло б дозволити ученим працювати більш продуктивно; розробка системи стимулювання з метою сприяння впровадженню наукових досліджень і конструкторських розробок, а також більш повне використання їхніх результатів в продуктивних секторах економіки. Таке нарощування потенціалу створило б також основу для підвищення поінформованості громадськості і популяризації наукових знань. Особливу увагу необхідно звертати наданню допомоги країнам, що розвиваються, зміцненню їхнього потенціалу у галузі вивчення своєї власної бази ресурсів і екологічних систем і більш раціональному управлінню ними з метою рішення національних, регіональних і глобальних завдань. Крім того, враховуючи масштаби і складність глобальних екологічних проблем, все більш очевидною в усьому світі стає потреба в більшій кількості фахів-ців у різноманітних галузях.

Цілі

35.21. Першочерговою метою є зміцнення наукового потенціалу всіх країн, особливо країн, що розвиваються, у тому, що стосується:

а) освіти, професійної підготовки і можливостей для проведення місцевих наукових досліджень, конструкторських розробок, розвитку людських ресурсів в основних наукових дисциплінах і напрямках науки, пов’язаних з екологією, з використанням відповідних традиційних і місцевих знань з питань сталості;

b) істотного збільшення до 2000 року кількості наукових працівників, особливо учених-жінок, в країнах, що розвиваються, де їх число у нинішній час є недостатнім;

с) значного скорочення відтоку наукових кадрів з країн, що розвиваються, і заохочення тих, хто має намір повернутися;

d) поліпшення доступу до відповідної інформації для вчених і керівників, котрі приймають рішення, з метою підвищення поінформованості громадськості та її участі в процесі прийняття рішень;

е) участі учених у національних, регіональних і глобальних науково-дослідницьких програмах з питань навколишнього середовища і розвитку, включаючи багатодисциплінарні дослідження;

f) проведення періодичних наукових зустрічей з метою вдосконалення знань для учених з країн, що розвиваються, в рамках їх відповід-них тематичних галузей.

Діяльність

35.22. Необхідно здійснити наступні заходи:

а) сприяння навчанню і професійній підготовці наукових працівників не тільки в їх відповідних галузях знань, але також у плані їхньої здатності виявляти екологічні аспекти, враховувати і використовувати їх в рамках проектів наукових досліджень і розробок; забезпечення створення грунтовної бази у галузі природних систем, екології і управління ресурсами; підготовки фахівців, здатних працювати в рамках міждисциплінарних програм, пов’язаних з навколишнім середовищем і розвитком, включаючи програми у галузі прикладних соціальних наук;

b) зміцнення наукової інфраструктури в школах, університетах і науково-дослідних установах, особливо в країнах, що розвиваються, шляхом забезпечення адекватного наукового обладнання і доступу до сучасної наукової літератури з метою досягнення і підтримки мінімально необхідної кількості висококваліфікованих наукових працівників в цих країнах;

с) створення і розширення національних баз науково-технічних даних, обробка даних в єдиних форматах і системах, забезпечення повного і відкритого доступу до фондів бібліотек-сховищ регіональних мереж науково-технічної інформації. Сприяння поданню науково-технічної інформації і баз даних глобальним або регіональним центрам даних або системам мереж;

d) створення і розширення регіональних і глобальних мереж науково-технічної інформації, основаних на національних базах науково-технічних даних і пов’язаних з ними; збір, обробка і

розповсюдження інформації, отриманої в рамках регіональних і глобальних наукових програм; розширення діяльності по зменшенню числа інформаційних бар’єрів, викликаних мовними відмінностями. Розширення можливостей застосування комп’ютеризованих систем пошуку інформації з тим, щоб задовольняти потреби, пов’язані з зростаючим обсягом наукової літератури, особливо в країнах, що розвиваються;

е) розвиток, зміцнення і нарощування нових форм спільного використання національного, регіонального і глобального потенціалів з метою сприяння повному і відкритому обміну науково-технічними даними і інформацією, а також наданню технічної допомоги, пов’язаної з екологічно безпечним і сталим розвитком. Це повинно забезпечуватися шляхом створення механізмів для обміну результатами основних досліджень, даними та інформацією, вдосконалення і розвитку міжнародних мереж і центрів, включаючи зв’язок на регіональному рівні з національними базами наукових даних з метою впровадження наукових досліджень, підготовки кадрів і контролю. Такі механізми повинні бути розроблені таким чином, щоб вони сприяли розширенню професійного співробітництва між ученими в усіх країнах і встановленню міцних зв’язків між промисловими підприємствами і науково-дослідними установами на національному і регіональному рівнях;

f) вдосконалення і розвиток нових зв’язків між існуючими асоціаціями учених, що займаються природничими і соціальними науками і університетами на міжнародному рівні з метою зміцнення національного потенціалу з розробки варіантів політики у галузі навколишнього середовища і розвитку;

g) збір, аналіз і публікація інформації про місцеві знання у галузі навколишнього середовища і розвитку і надання допомоги громадам, що мають такі знання, в їх використанні.

Засоби реалізації

а) Фінансування та оцінка видатків

35.23. За оцінками секретаріату Конференції, середньорічна загальна сума видатків (1993-2000 роки) на впровадження заходів в рамках цієї програмної галузі складе біля 750 млн дол. США, включаючи приблизно 470 млн дол. США, що надаються міжнародним співтовариством на безоплатній або пільговій основі. Цей кошторис видатків є орієнтовним і приблизним і ще не розглядався урядами. Фактичні видатки і умови фінансування, в тому числі будь-яке надання засобів на комерційних умовах, будуть залежати, окрім іншого, від конкретних стратегій і програм, рішення про впровадження яких буде прийняте урядами.

b) Науково-технічні засоби

35.24. Такі засоби включають розширення і зміцнення регіональних мереж і центрів багатодисциплінарних наукових досліджень і професійної підготовки при оптимальному використанні існуючих можливостей і відповідних систем щодо надання сприяння у галузі сталого розвитку і технологій в регіонах, що розвиваються. Сприяння розвитку і використання потенціалу незалежних ініціатив і місцевих нововведень і підприємницької діяльності. В завдання таких мереж і центрів могли б, зокрема, входити:

а) підтримка і координація наукового співробітництва між всіма країнами регіону;

b) встановлення зв’язків з центрами контролю і проведення оцінки екологічних умов і умов розвитку;

с) підтримка і координація національних досліджень шляхів досягнення сталого розвитку;

d) організація наукової освіти і підготовки кадрів;

е) створення і підтримка систем та баз даних у галузі інформації, контролю та оцінки.

с) Створення потенціалу

35.25. Створення потенціалу включає наступне:

а) створення умов (наприклад, заробітна плата, обладнання, бібліотеки) для забезпечення роботи вчених і їх ефективної праці на батьківщині;

b) розширення національного, регіонального і глобального потенціалів з метою проведення наукових досліджень і забезпечення застосування науково-технічної інформації, в інтересах екологічно безпечного і сталого розвитку. Сюди входить необхідність збільшення, якщо це доцільно, обсягу фінансових ресурсів, що виділяються на глобальну і регіональні мережі науково-технічної інформації, для того, щоб вони могли функціонувати ефективно і дієво в плані задоволення наукових потреб країн, що розвиваються. Забезпечення розширення можливостей жінок шляхом залучення

більшого числа жінок до проведення досліджень і підготовки наукових кадрів.

Глава 36

СПРИЯННЯ ОСВІТІ, ІНФОРМУВАННЮ НАСЕЛЕННЯ

І ПІДГОТОВЦІ КАДРІВ

ВСТУП

36.1. Питання освіти, розширення поінформованості населення і професійної підготовки пов’язані практично з усіма галузями діяльності в рамках «Порядку денного на ХХІ століття» і ще більш тісно пов’язані з питаннями задоволення основних потреб, створення потенціалу, з даними та інформацією, наукою і роллю основних груп. В цій главі викладені пропозиції загального характеру, а конкретні пропозиції, пов’язані з секторальними питаннями, містяться в інших главах. Декларація і рекомендації Тбіліської міжурядової конференції з проблем навколишнього середовища і розвитку1, організованої ЮНЕСКО і ЮНЕП і проведеної в 1977 році, містять основні принципи, що лягли в основу пропозицій, наведених в цьому документі.

36.2. Програмними галузями, викладеними в цій главі, є :

а) переорієнтація освіти на питання сталого розвитку;

b) розширення поінформованості населення;

с) сприяння професійній підготовці.

ПРОГРАМНІ ГАЛУЗІ

А. Переорієнтація освіти на сталий розвиток

Основа для діяльності

36.3. Освіту, включаючи формальну, підвищення поінформованості населення і професійну підготовку, слід визнати як процес, з допомогою якого людина і суспільство можуть повною мірою розкрити свій потенціал. Освіта має вирішальне значення у сприянні сталому розвитку і розширенні можливостей країн у вирішенні питань навколишнього середовища і розвитку. Хоча базова освіта забезпечує основу для будь-якої форми освіти з питань навколишнього середовища і розвитку, останню необхідно визнати істотно важливою частиною процесу пізнання. Як формальна, так і неформальна освіта є незамінними чинниками для зміни підходів людей з тим, щоб вони мали можливість оцінювати і вирішувати проблеми, що стоять перед ними у галузі сталого розвитку. Вони також мають вирішальне значення для забезпечення поінформованості з питань екології і етики, формування цінностей і підходів, вироблення навиків і заохочення поведінки, сумісного із сталим розвитком і метою забезпечення основ ефективної участі населення в процесі прийняття рішень. В ім’я ефективності, освіта з питань навколишнього середовища і розвитку повинна стосуватися питань динаміки фізичного/ біологічного, соціально-еконо-мічного середовища і розвитку (включаючи, можливо, духовне) людини, бути невід’ємним елементом всіх дисциплін, використовувати всі формальні і неформальні методи та ефективні засоби комунікації.

Цілі

36.4. З урахуванням того, що країни, регіональні і міжнародні організації розроблять свої власні пріоритети і плани щодо впровадження діяльності, відповідно до своїх потреб, політики і програм, пропонуються наступні цілі:

а) схвалити рекомендації, прийняті на Всесвітній конференції «Освіта для всіх: задоволення потреб у базовому навчанні»2 (Джомтьєн, Таїланд, 5-9 березня 1990 року), прагнути до забезпечення загального доступу до базової освіти, досягти охоплення початковою освітою щонайменше 80 відсотків дівчаток і 80 відсотків хлопчиків початкових класів за допомогою формальної шкільної і неформальної освіти, знизити рівень неграмотності серед дорослих, принаймні наполовину, у порівнянні з рівнем 1990 року. Зусилля повинні бути сконцентровані на скороченні високого рівня неграмотності, заповненні прогалин у базовій освіті серед жінок, приведення рівня грамотності жінок у відповідність з рівнем чоловіків;

b) якомога скоріше добитися підвищення поінформованості з питань навколишнього середовища і розвитку в усіх верствах суспільства в світових масштабах;

с) забезпечити доступність освіти з питань навколишнього середовища і розвитку, пов’язаної з соціальною освітою, від молодшого шкільного віку до зрілого віку всіх верств населення;

d) сприяти включенню в усі навчальні програми концепцій у галузі навколишнього середовища і розвитку, включаючи демографію, зокрема аналіз причин виникнення серйозних проблем у галузі навколишнього середовища і розвитку в місцевому контексті,

використовуючи найбільш точні наукові дані та інші відповідні джерела знань і приділяючи особливу увагу подальшій професійній підготовці осіб, відповідальних за прийняття рішень на всіх рівнях.

Діяльність

36.5. З урахуванням того, що країни, регіональні та міжнародні організації розроблять свої власні пріоритети і плани щодо впровадження діяльності, відповідно до своїх потреб, політики і програм, пропонуються наступні заходи:

а) всім країнам пропонується схвалити рекомендації Джомтьєнської конференції і прагнути забезпечити застосування її Рамок дій. Це передбачає розробку національних стратегій і заходів, спрямованих на задоволення потреб в базовому навчанні, забезпечення загального доступу і сприяння рівності, розширення засобів і охоплення освітою, створення сприятливих політичних умов, мобілізацію ресурсів і зміцнення міжнародного співробітництва з метою усунення існуючої економічної і соціальної нерівності, а також нерівності, пов’язаної з належністю до тієї або іншої статі, що перешкоджає досягненню цих цілей. Неурядові організації можуть зробити важливий внесок у розробку і впровадження навчальних програм і повинні користуватися визнанням;

b) протягом наступних трьох років урядам слід прийняти заходи з підготовки або поновлення стратегій, спрямованих на включення навколишнього середовища і розвитку, як центрального питання в рамках навчальної діяльності на всіх рівнях. Ця діяльність повинна здійснюватися у співробітництві зі всіма секторами суспільства. В цих стратегіях повинні бути викладені політика і заходи, визначені потреби, видатки, засоби і графіки їх впровадження, оцінки і огляду. Необхідно провести ретельний аналіз навчальних програм з метою забезпечення багатодисциплінарного підходу з врахуванням питань навколишнього середовища і розвитку, їх соціально-культурних, демографічних аспектів і зв’язків. Належну увагу на рівні громад необхідно приділити певним потребам і різноманітним системам отримання знань, включаючи науковий, культурний і соціальний аспекти;

с) країнам пропонується створити консультативні національні координаційні органи з питань екологічної освіти або провести «круглі столи» з участю представників різноманітних екологічних організацій, організацій з питань розвитку, освітніх, жіночих та інших організацій, включаючи неурядові організації, з метою заохочення партнерства і сприяння в справі мобілізації ресурсів. Ці органи будуть служити джерелом інформації і виступати в ролі координаційних центрів з міжнародних зв’язків. Вони будуть сприяти мобілізації та полегшенню участі різноманітних груп населення і громад у справі оцінки їхніх потреб і розвитку необхідних навиків для розробки та впровадження своїх власних ініціатив у галузі навколишнього середовища і розвитку;

d) органам, відповідальним за питання освіти, при відповідній допомозі з боку громадських груп неурядових організацій, рекомендується надавати сприяння у проведенні або розробці програм попередньої професійної підготовки і підвищення кваліфікації за місцем роботи для всіх викладачів шкіл, адміністраторів і плановиків у галузі освіти, а також осіб, що забезпечують неформальну освіту в усіх секторах. У цих програмах розглядалися б характер і методи освіти з питань навколишнього середовища і розвитку та використовувався б відповідний досвід неурядових організацій;

е) відповідним органам слід забезпечити надання допомоги кожній школі у справі підготовки робочих планів діяльності у галузі навколишнього середовища за участю учнів і викладачів. Школи повинні залучати учнів до участі в місцевих і регіональних дослідженнях з питань санітарного стану навколишнього середовища, включаючи постачання питною водою, санітарію, продовольство і екосистеми, і у відповідних заходах, пов’язуючи ці дослідження з питаннями утримання національних парків, заповідників, екологічних пам’ятників тощо і проведенням в них наукових досліджень;

f) органи, відповідальні за питання освіти, повинні сприяти розповсюдженню перевірених навчальних методик і розробці новаторських методів навчання в класах. Вони також повинні визнавати відповідні традиційні навчальні системи в місцевих громадах;

g) протягом двох років система Організації Об’єднаних Націй повинна провести всеосяжний огляд своїх навчальних програм, включаючи питання професійної підготовки і поінформованості населення, переоцінку пріоритетів і перерозподіл ресурсів. Міжнародній програмі з екологічної освіти ЮНЕСКО/ЮНЕП слід у співробітництві з відповідними органами системи Організації Об’єднаних Націй, урядами, неурядовими організаціями і іншими підрозділами розробити протягом двох років програму, що забезпечила б врахування рішень Конференції в рамках існуючих структур Організації Об’єднаних Націй, адаптованих до потреб

викладачів на різноманітних рівнях і в різноманітних умовах. Необхідно надати сприяння регіональним організаціями і національним органам у справі розробки аналогічних паралельних програм і заходів шляхом проведення аналізу з питань, яким чином можна мобілізувати різноманітні верстви населення з метою оцінки і задоволення їх потреб у галузі освіти з питань навколишнього середовища і розвитку;

h) необхідно поширити, протягом п’яти років, обмін інформацією шляхом розвитку технологій і потенціалу, необхідних для сприяння освіті з питань навколишнього середовища і розвитку та підвищенню поінформованості населення. Країнам слід співробітничати між собою, з різноманітними соціальними секторами і групами населення у справі підготовки навчальних посібників, що стосуються регіональних проблем і ініціатив у галузі навколишнього середовища і розвитку з використанням навчальних матеріалів і ресурсів, що відповідають їх потребам;

i) країни могли б надавати підтримку університетам, іншим вищим навчальним закладам і мережам у галузі освіти з питань навколишнього середовища і розвитку. Міждисциплінарні курси могли б бути забезпечені всім студентам. Необхідно поширювати існуючі регіональні мережі і заходи, а також діяльність національних університетів, що сприяють науковим дослідженням і розвивають єдину методику підходу до питань сталого розвитку; необхідно встановлювати нові партнерські зв’язки і контакти з діловими та іншими незалежними секторами, а також зі всіма країнами з метою передачі технології, «ноу-хау» і знань;

j) за підтримки міжнародних організацій, неурядових організацій та інших секторів країни могли б зміцнити або створити національні або регіональні центри передових знань з питань навколишнього середовища і розвитку в рамках міждисциплінарних наукових досліджень і освіти у галузі екологічних наук, права і раціонального вирішення конкретних екологічних проблем. Такими центрами могли б стати університети або існуючі мережі в кожній країні або регіоні, сприяючи спільним науковим дослідженням, а також розповсюдженню інформації і обміну нею. На глобальному рівні ці функції повинні виконуватися відповідними установами;

k) країнам слід заохочувати і розвивати діяльність у галузі неформальної освіти на місцевому, регіональному і національному рівнях, співпрацюючи з особами, що займаються питаннями неформальної освіти та іншими громадськими організаціями, а також надаючи їм підтримку. Відповідні органи системи Організації Об’єднаних Націй у співробітництві з неурядовими організаціями повинні заохочувати розвиток міжнародної мережі для досягнення глобальних цілей у галузі освіти. На національному і місцевому рівнях необхідно проводити громадські і наукові форуми для обговорення питань навколишнього середовища і розвитку та вироблення альтернативних пропозицій для керівників, котрі приймають рішення;

l) органам, відповідальним за питання освіти, при відповідній підтримці з боку неурядових організацій, включаючи жіночі організації і організації корінних народів, слід сприяти проведенню всіх видів програм освіти дорослих, щоб забезпечити безперервність освіти у галузі навколишнього середовища і розвитку, здійснюючи ці заходи на основі діяльності початкових/ середніх шкіл і в рамках рішення місцевих проблем. Ці органи і промислові кола повинні заохочувати школи бізнесу, а також промислові і сільськогосподарські школи, щоб вони включали ці теми в свої навчальні програми. Промислові корпорації повинні включати питання сталого розвитку в свої програми у галузі освіти і професійної підготовки. Програми на післяуніверситетському рівні повинні включати конкретні курси, спрямовані на подальшу підготовку осіб, відповідальних за прийняття рішень;

m) урядам і органам, відповідальним за питання освіти, слід забезпечувати більш широкі можливості для жінок в нетрадиційних галузях і усувати існуючі в навчальних програмах стереотипи щодо жінок. Цього можна досягти шляхом розширення можливостей отримання освіти, включення жінок в програми високого рівня, як студентів, так і викладачів, зміни політики прийому і комплектування викладацькими кадрами, створення стимулів шляхом організації центрів догляду за дітьми. Першочергову увагу необхідно приділяти питанням освіти молодих жінок і програмам, спрямованим на підвищення рівня грамотності жінок;

n) урядам слід підтвердити права корінних народів, якщо необхідно – законодавчим чином, з тим щоб їхній досвід і розуміння концепції сталого розвитку використовувались у вигляді складової частини заходів у галузі освіти і професійної підготовки;

о) Організація Об’єднаних Націй могла б виконувати контрольну і оціночну функцію щодо рішень Конференції Організації Об’єднаних

Націй з питань навколишнього середовища і розвитку, що стосуються питань освіти і поінформованості, через посередництво відповідних установ Організації Об’єднаних Націй. За сприяння урядів і неурядових організацій, за необхідності, вона повинна представляти і розповсюджувати рішення в різноманітних формах, забезпечувати безперервне впровадження і огляд наслідків рішень Конференції для питань освіти, зокрема на основі проведення відповідних заходів і конференцій.

Засоби реалізації

а) Фінансування та оцінка видатків

36.6. За оцінками секретаріату Конференції середньорічна загальна сума видатків (1993-2000 роки) на впровадження заходів в рамках цієї програмної галузі складе приблизно 8-9 млрд дол. США, включаючи суму приблизно в 3,5-4,5 млрд дол. США, що надаються міжнародним співтовариством на безоплатній або пільговій основі. Цей кошторис видатків є орієнтовним і приблизним і ще не розглядався урядами. Фактичні видатки і умови фінансування, в тому числі будь-які непільгові умови, будуть залежати, окрім іншого, від конкретних стратегій і програм, рішення про впровадження яких буде прийняте урядами.

36.7. З урахуванням конкретного становища країн, більш широка підтримка заходів у галузі освіти, підготовки кадрів і підвищення поінформованості населення, що мають відношення до навколишнього середовища і розвитку, могла б надаватися у відповідних випадках шляхом прийняття наступних заходів:

а) надання більш пріоритетного значення цим секторам при розподілі бюджетних засобів, забезпечення їх захисту від структурних скорочень;

b) перерозподіл засобів, в рамках існуючих бюджетів, на цілі освіти на користь початкової освіти з наданням особливої уваги питанням навколишнього середовища і розвитку;

а) сприяння створенню умов, при яких велика частина видатків покривається місцевими громадами, а більш багаті громади надають допомогу біднішим;

d) отримання додаткових засобів від приватних донорів, концентруючи увагу на найбільш бідних країнах і тих країнах, де рівень грамотності нижче 40 відсотків;

е) сприяння списанню частини заборгованості в обмін на виділення засобів на цілі освіти;

f) скасування обмежень на створення приватних шкіл і збільшення обсягу засобів, що надходять від неурядових організацій, та неурядовим організаціям, включаючи дрібні низові організації;

g) сприяння ефективному використанню існуючих можливостей, наприклад, навчання в школах у декілька змін, більш широке використання відкритих університетів та інших методів заочного навчання;

h) сприяння використанню засобів масової інформації для цілей освіти при низькому рівні видатків або безкоштовно;

i) заохочення партнерських зв’язків між університетами в розвинених країнах і країнах, що розвиваються.

В. Розширення поінформованості населення

Основа для діяльності

36.8. Досі існує досить поширене нерозуміння взаємозв’язку між всіма видами діяльності людини і навколишнім середовищем, що пояснюється неточною або недостатньою інформацією. Особливу нестачу відповідних технологій і спеціальних знань відчувають країни, що розвиваються. Необхідно підвищити рівень розуміння населенням проблем навколишнього середовища і розвитку, розвинути почуття причетності до їх вирішення, досягти більшої зацікавленості в процесі сталого розвитку і відданості його забезпеченню.

Цілі

36.9. Мета полягає у сприянні широкій поінформованості населення, що є невід’ємною частиною глобальних зусиль у галузі освіти, спрямованих на зміцнення підходів, цінностей і заходів, сумісних зі сталим розвитком. Важливо підкреслити принцип передачі повноважень, звітності і ресурсів на найбільш відповідний рівень, причому перевагу слід віддавати відповідальності і контролю місцевих органів за діяльністю з підвищення поінформованості населення.

Діяльність

36.10. З урахуванням того, що країни, регіональні і міжнародні організації розроблять свої власні пріоритети і плани щодо впровадження відповідно до своїх потреб діяльності, політики і

програм, пропонуються наступні заходи:

а) країнам слід зміцнити існуючі консультативні органи або створити нові органи з метою розповсюдження суспільної інформації з питань навколишнього середовища і розвитку і координувати діяльність, зокрема, з Організацією Об’єднаних Націй, неурядовими організаціями і важливими засобами масової інформації. Вони повинні заохочувати участь населення в обговоренні політики і оцінок у галузі навколишнього середовища. Уряди повинні також надавати сприяння і підтримку у справі передачі інформації з національного рівня на місцевий через існуючі мережі;

b) системі Організації Об’єднаних Націй слід удосконалювати свої зв’язки з широкими верствами населення в ході огляду своєї діяльності у галузі освіти і підвищення поінформованості населення з метою сприяння більш активній участі і координації всіх частин системи, особливо її інформаційних органів і дій на регіональному та національному рівнях. Необхідно здійснювати систематичні обстеження результативності кампаній з підвищення поінформованості населення, враховуючи потреби і внесок конкретних громадських груп;

с) слід, за можливістю, заохочувати країни і регіональні організації до надання послуг у галузі розповсюдження суспільної інформації з питань навколишнього середовища і розвитку з метою підвищення поінформованості всіх груп, приватного сектору і особливо керівників, котрі приймають рішення;

d) країнам слід створювати стимули для навчальних закладів всіх рівнів, особливо вищих навчальних закладів, з тим, щоб вони вносили більш вагомий вклад у розширення поінформованості населення. Навчальні матеріали всіх видів і для всіх аудиторій повинні грунтуватися на найбільш точній наявній науковій інформації, включаючи природничі, психологічні і соціальні науки, з урахуванням естетичних і етичних чинників;

е) країнам і системі Організації Об’єднаних Націй слід розвивати стосунки у галузі співробітництва із засобами масової інформації, популярними театральними групами, а також індустрією розваг і рекламними агентствами на основі проведення дискусій з метою мобілізації їхнього досвіду в справі формування у населення моделей поведінки і споживання та широкого використання їх методів. Таке співробітництво також поширить активну участь населення в обговоренні питань навколишнього середовища. ЮНІСЕФ повинен розробити розрахований на дітей матеріал для засобів масової інформації у вигляді навчального посібника, забезпечуючи тісне співробітництво між позашкільним сектором суспільної інформації і шкільною навчальною програмою, — починаючи з рівня початкової освіти. ЮНЕСКО, ЮНЕП та університети повинні поширювати плани попередньої навчальної підготовки журналістів з питань навколишнього середовища і розвитку;

f) у співробітництві з науковими колами країнам слід розробити шляхи використання сучасних технологій комунікації з метою ефективного охоплення всіх верств населення. Національні і місцеві органи, відповідальні за питання освіти, і відповідні організації Організації Об’єднаних Націй повинні, по можливості, більш широко застосовувати аудіовізуальні методи, особливо в сільських районах у рамках мобільних груп, шляхом підготовки за участю місцевих кадрів теле- і радіопрограм для країн, що розвиваються, на основі використання методів взаємодії різноманітних засобів масової інформації, поєднання передової методики з народними засобами інформації;

g) країнам слід, за можливістю, надавати підтримку пов’язаним з екологією заходам у галузі відпочинку і туризму на основі Гаагської декларації по туризму (1989 рік), поточних програм Всесвітньої туристської організації і ЮНЕП, належним чином використовуючи музеї, історичні пам’ятники, зоопарки, ботанічні сади, національні парки та інші, а також райони, що перебувають під охороною;

h) країнам слід заохочувати розширення участі неурядових організацій у вирішенні проблем у галузі навколишнього середовища і розвитку на основі впровадження спільних ініціатив у підвищенні поінформованості населення і поліпшенні механізмів взаємодії з іншими верствами суспільства;

i) країнам і системі Організації Об’єднаних Націй слід поширювати взаємодію з корінними народами і, по можливості, залучати їх до діяльності з раціонального використання, планування і розвитку у галузі навколишнього середовища в районах їх проживання та сприяти розповсюдженню традиційних і придбаних в процесі соціального розвитку знань з допомогою засобів, що базуються на місцевих звичаях, особливо в сільських районах, поєднуючи ці зусилля, за необхідності, з використанням електронних засобів масової інформації;

j) ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО, ПРООН і неурядовим організаціям слід розробити допоміжні програми, що передбачають залучення молоді і

дітей до розгляду питань навколишнього середовища і розвитку, такі як дитячі і молодіжні слухання, здійснювані на основі рішень Всесвітньої зустрічі на вищому рівні в інтересах дітей (А/45/625, додаток);

k) країнам, Організації Об’єднаних Націй і неурядовим організаціям слід сприяти мобілізації чоловіків і жінок в рамках кампаній з розширення поінформованості населення, підкреслюючи роль родини в діяльності з охорони навколишнього середовища, внесок жінок у передачу знань і соціальних цінностей, а також розвитку людських ресурсів;

l) необхідно сприяти підвищенню поінформованості населення щодо наслідків насильства в суспільстві.

Засоби реалізації

а) Фінансування та оцінка видатків

36.11. За оцінками секретаріату Конференції середньорічна загальна сума видатків (1993-2000 роки) на впровадження заходів в рамках цієї програмної галузі складе біля 1,2 млрд дол. США, включаючи біля 110 млн дол. США, що надаються міжнародним співтовариством на безоплатній або пільговій основі. Цей кошторис видатків є орієнтовним і приблизним і ще не розглядався урядами. Фактичні видатки і умови фінансування, в тому числі будь-які непільгові умови, будуть залежати, окрім іншого, від конкретних стратегій і програм, рішення про впровадження яких буде прийняте урядами.

С. Сприяння професійній підготовці

Основа для діяльності

36.12. Професійна підготовка є одним з найбільш важливих засобів розвитку людських ресурсів, що сприяють переходу до більш сталого світу. Вона повинна мати конкретне професійне спрямування з метою заповнення прогалин у знаннях і навиках, що допомогло б людям знайти роботу і взяти участь у заходах, що стосуються навколишнього середовища і розвитку. Одночасно програми професійної підготовки повинні сприяти підвищенню поінформованості з питань навколишнього середовища і розвитку у вигляді двостороннього навчального процесу.

Цілі

36.13. Пропонуються наступні цілі:

а) створити або зміцнити програми професійно-технічної підготовки, що відповідають потребам у галузі навколишнього середовища і розвитку та забезпечують доступ до можливостей отримання професійної підготовки, незалежно від суспільного становища, віку, статі, раси або релігії;

b) сприяти підготовці гнучкої і готової працювати в різноманітних умовах робочої сили, яка повинна складатися з представників різноманітних вікових груп, спроможних вирішувати всезростаючі проблеми у галузі навколишнього середовища і розвитку, що виникають внаслідок переходу до сталого суспільства;

с) зміцнити національний потенціал, особливо у галузі наукової і професійної підготовки, з тим щоб дати можливість урядам, роботодавцям і робітникам виконувати свої завдання у галузі навколишнього середовища і розвитку та полегшити передачу і використання нової безпечної в екологічному і соціальному аспектах відповідної технології і «ноу-хау»;

d) забезпечити врахування міркувань стосовно навколишнього середовища і екології людини на всіх управлінських рівнях і в усіх функціональних галузях управління, таких, як система збуту, виробництво і фінансування.

Діяльність

36.14. За підтримки системи Організації Об’єднаних Націй країнам слід визначити потреби у галузі професійної підготовки робочої сили і виробити оцінку заходів, що необхідно здійснити для задоволення цих потреб. Система Організації Об’єднаних Націй могла б провести огляд прогресу, досягнутого в цій галузі, у 1995 році.

36.15. Національні професійні асоціації слід заохочувати до розробки і проведення огляду своїх кодексів етики і поведінки з метою більш широкого врахування питань, що стосуються навколишнього середовища, і зміцнення готовності до їх вирішення. Компоненти програм, які фінансуються професійними органами і стосуються професійної підготовки і підвищення кваліфікації, повинні забезпечувати включення навиків та інформації про діяльність у галузі сталого розвитку на всіх рівнях розробки політики і прийняття рішень.

36.16. Країнам і навчальним закладам слід включити питання навколишнього середовища і розвитку в існуючі навчальні програми і сприяти обміну методологіями і оцінками.

36.17. Країнам слід заохочувати всі сектори суспільства, такі, як промисловість, університети, урядові службові особи і службовці неурядових організації, а також громадські організації, включати компонент раціонального використання навколишнього середовища в усі відповідні заходи навчальної підготовки, приділяючи особливу увагу задоволенню безпосередніх потреб в професійній підготовці в рамках короткострокової формальної підготовки, професійно-технічної та управлінської підготовки без відриву від виробництва. Необхідно поширити можливості професійної підготовки з питань раціонального використання ресурсів навколишнього середовища і створити спеціалізовані програми «професійної підготовки інструкторів» з метою підтримки професійної підготовки на національному рівні і рівні окремих підприємств. Необхідно розробити нові навчальні підходи до існуючої безпечної в екологічному відношенні практики, що створили б робочі місця і максимально використали б методи, засновані на застосуванні місцевих ресурсів.

36.18. Країнам слід зміцнити або створити програми практичної підготовки для випускників професійно-технічних шкіл, середніх шкіл і університетів в усіх країнах з тим щоб вони відповідали потребам ринку робочої сили і могли розраховувати на тверді заробітки. Необхідно розробити програми професійної підготовки і перепідготовки згідно з потребами структурної перебудови, що відображається на умовах зайнятості і професійної кваліфікації.

36.19. Урядам слід консультуватися з особами, що знаходиться в ізоляції, чи то в географічному, культурному або соціальному плані з метою з’ясування їхніх потреб в професійній підготовці, з тим щоб надати їм можливість збільшити свій внесок у розвиток сталої робочої практики і способу життя.

36.20. Урядам, промисловцям, профспілкам і споживачам слід сприяти розумінню взаємозалежності між належним станом навколишнього середовища і відповідною діловою практикою.

36.21. Урядам слід створити службу підготовлених і найнятих на місцях технічних працівників з питань навколишнього середовища для надання місцевому населенню і громадам, зокрема в неблагополучних міських і сільських районах, необхідних послуг, починаючи з елементарної турботи про охорону природи.

36.22. Країнам слід поширювати можливості отримання доступу до інформації і знань з питань навколишнього середовища і розвитку, їх аналізу і ефективного використання. Необхідно зміцнити існуючі або новостворені програми спеціальної підготовки з метою задоволення інформаційних потреб особливих груп. Необхідно провести оцінку впливу цих програм на продуктивність, стан здоров’я, безпеку і зайнятість. Необхідно розробити національні і регіональні системи даних про ринки праці в сфері охорони природи, що забезпечували б на постійній основі інформацію про можливості зайнятості і професійної підготовки в цій галузі. Необхідно підготувати і поновити навчальні посібники з питань професійної підготовки у галузі навколишнього середовища і розвитку, в яких містилася б інформація про навчальні програми і плани, методології і результати оцінки на місцевому, національному, регіональному і міжнародному рівнях.

36.23. Установам з надання допомоги слід зміцнити компонент професійної підготовки в усіх проектах у галузі розвитку, приділяючи особливу увагу багатодисциплінарному підходу, підвищенню поінформованості і забезпеченню необхідних професійних знань для переходу до сталого суспільства. Досягненню цієї мети можуть сприяти керівні принципи ПРООН з питань раціонального використання навколишнього середовища в рамках оперативної діяльності системи Організації Об’єднаних Націй.

36.24. Існуючим мережам організацій роботодавців і працівників, промисловим асоціаціям і неурядовим організаціям слід полегшувати обмін досвідом, отриманим при здійсненні програм професійної підготовки і підвищення поінформованості.

36.25. Урядам, у співробітництві з відповідними міжнародними організаціями, слід розробити і втілити стратегії з метою усунення екологічних загроз і надзвичайних ситуацій на національному, регіональному і місцевому рівнях, приділяючи особливу увагу впровадженню у найкоротші терміни програм практичної підготовки і поінформованості з метою підвищення готовності населення.

36.26. Системі Організації Об’єднаних Націй, за необхідності, слід поширити свої програми професійної підготовки, особливо підготовки з питань навколишнього середовища і допоміжних заходів для організацій роботодавців і працівників.

Засоби реалізації

а) Фінансування та оцінка видатків

36.27. За оцінками секретаріату Конференції середньорічна загальна сума видатків (1993-2000 роки) на впровадження заходів в рамках цієї програмної галузі складе біля 5 млрд дол. США, включаючи біля 2 млрд дол. США, що надаються міжнародним співтовариствам на безоплатній або пільговій основі. Цей кошторис видатків є орієнтовним і приблизним і ще не розглядався урядами. Фактичні видатки і умови фінансування, в тому числі будь-які непільгові умови, будуть залежати, окрім іншого, від конкретних стратегій і програм, рішення про впровадження яких буде прийняте урядами.

Примітки

1 Міжурядова конференція з проблем навколишнього середовища і розвитку: Заключна доповідь (Париж, ЮНЕСКО, 1978 рік), глава III.

2 Finаl Rероrt оf thе Wоrld Соnfеrеnсе оn Еduсаtiоn fоr Аll: Мееting Ваsiс Lеаrning Nееds, Jоmtiеn, Тhаilаnd, 5-9 Маrсh 1990 (Nеw Yоrk, Intеr-аgеnсу Соmmissiоn (UNDР, UNЕSСО, UNIСЕF, Wоrld Ваnk) fоr thе Wоrld Соnfеrеnсе оn Еduсаtiоn fоr Аll, 1990).