2.1. Хартія Університетів України «Академічні свободи, університетська Друк

ТАБЛИЦЯ ПРОПОЗИЦІЙ ЗА ХАРТІЄЮ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ

Існуючий текст

Пропозиції

Виправлений варіант

Хартія Університетів України «Академічні свободи, університетська автономія та освіта»

Ольвійська Декларація (М. Стахів, О.П. Мещанінов)

Ольвійська Декларація «Академічні свободи, університетська автономія та освіта для сталого розвитку» (О.П. Мещанінов)

Ольвійська Декларація Універси-тетів: Академічні свободи, універ-ситетська автономія, освіта і наука для сталого людського розвитку (В.О. Огнев’юк)

Ольвійська Декларація Акаде-мічних спільнот: Академічні свободи, університетська автономія, освіта і наука для сталого людського розвитку (С.М. Копчак, Н.В. Коваль)

Ольвійська Декларація Універси-тетів: Академічні свободи, універси-тетська автономія, освіта і наука для сталого людського розвитку

Преамбула
Ми, президенти, канцлери, ректори та віце-ректори університетів України та країн світу, керівники наукових інституцій та громадських об’єднань, діяльність яких спрямована на освітню сферу, що підписалися нижче, ті, що зібралися на Міжнародній конференції «Ольвійський форум – 2009» у Ялті, Україна, 11-14 червня 2009 року, враховуючи, що необхідність прийняття стратегії сталого розвитку людства визнана більшістю освічених людей у світі, висловлюємо надію на те, що університети, уряди та народи країн світу, як ніколи раніше, мають усвідомити провідну та відповідальну роль університетів у закладенні основ сталого розвитку світової спільноти і неможливість успіху цієї ролі без надання університетам автономії та академічних свобод,

Ми, президенти, канцлери, ректори та віце-ректори університетів України та країн світу (чому і країн світу? Це некоректно з правової точки зору! Якщо це Хартія для України, то має підписуватися громадянами України, а іноземні громадяни можуть підписувати інші документи на підтримку цієї Хартії. Це слід розділити!), (варто сюди включити і екс-ректорів, та інших «екс», а також професорів – бо вони є основою університетів, а не лише адміністратори!) ... (О.М. Костенко)

 

пам’ятаючи про те, що у Преамбулі Великої Хартії Університетів проголошується, що:
«... майбутнє людства значною мірою залежить від культурного, наукового і технічного розвитку, зосередженого в центрах культури, знання і досліджень, якими є справжні університети;
... університети повинні давати майбутнім поколінням освіту і виховання, що навчать їх, а через них інших, поважати велику гармонію навколишнього середовища і самого життя»,

 

 

нагадуючи про те, що у Хартії основних прав Європейського Союзу «гарантується свобода художньої творчості та науково-дослідної діяльності. Дотримується свобода викладання у вищих навчальних закладах» (ст. 13),

 

 

беручи до уваги відповідні міжнародні акти, в тому числі:
– Лімську Декларацію «Про академічну свободу і автономію вищих навчальних закладів»;
– Декларацію Глазго «Сильні університети для сильної Європи»;
– Телуарську Декларацію «10-кроковий план дій»;
– «Стратегію Європейської економічної комісії ООН з освіти в інтересах сталого розвитку»,

 

 

звертаючи особливу увагу на те, що у ст. 54 Конституції України «громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості»,

 

 

приймаємо та урочисто проголошуємо цю Хартію Університетів України «Академічні свободи, університетська автономія та освіта»,
сповнені рішучості зробити все необхідне для досягнення цілей сталого розвитку,
ми проголошуємо таке:

 

приймаємо та урочисто прого-лошуємо цю Ольвійську Декларацію Університетів: Академічні свободи, уні-верситетська автономія, освіта і наука для сталого людського розвитку,
сповнені рішучості зробити все необхідне для досягнення цілей сталого розвитку,
ми проголошуємо таке:

 

 

 

Стаття 1. Основні поняття

(На мою думку, це некоректно, виходить що «підписанти» проголошують «основні поняття». Треба на перше місце поставити, те що основне у Хартії, а не «основні поняття», наприклад «академічні свободи» (ст. 2 проекту)). (О.М. Костенко)

(Приклад – Лімська декларація)

1.1. Академічна свобода – це свобода здійснювати свою академічну діяльність у рамках, що визначені етичними правилами академічної спільноти і міжнародними практиками, без будь-якого зовнішнього тиску.

 

 

1.2. Академічна спільнота – усі особи, що беруть участь у здобуванні та обміні знаннями (викладачі, вчені, адміністрація та аспіранти, докторанти, студенти (спудеї)).

1.2. Академічна спільнота – усі особи, що беруть участь у наукових дослідженнях, здобуванні (що таке «здобування»? Чи включає воно продукування знань вченими університетів в результаті наукових досліджень? Можливо слід додати слова «наукових дослідження») та обміні знаннями ... (О.М. Костенко)

1.2. Академічна спільнота – усі особи, що беруть участь у наукових дослідженнях, здобуванні та обміні знаннями (викладачі, вчені, адміністрація та аспіранти, докторанти, студенти (спудеї)).

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Університетська автономія – це форма встановлення та повсякчасного досяг-нення академічних свобод, що визначається як необхідна ступінь незалежності університету:
у правоздатності вирішувати завдання розвитку особистості, суспільства;
від зовнішнього втручання (від держави та інших суспільних сил) приймати рішення стосовно внутрішньої організації та управління, розподілу фінансових ресурсів та генерування доходів, адміністрування і встановлення власної лінії поведінки (місії) у сфері освіти, науково-дослідної роботи, викладання й інших пов’язаних із цим видах діяльності.

1.3. Університетська автономія це форма забезпечення академічних свобод. Вона визначається як необ-хідна для виконання університетами своєї місії незалежність, що полягає у правоздатності самостійно діяти для вирішення завдань, які випливають з цієї місії. (О.М. Костенко)

Університетська автономія – незалежність вищого навчального зак-ладу від держави та інших суспільних сил у забезпеченні академічних свобод через право університету самостійно ухвалювати рішення щодо внутрішньої організації та управління, розподілу фінансових ресурсів та генерування доходів, адміністрування і встанов-лення власної лінії поведінки (місії) у сфері освіти, науково-дослідної робо-ти, викладання й інших пов’язаних із цим видах діяльності. (С.М. Копчак, Н.В. Коваль)

1.3. Університетська автономія незалежність вищого навчального закладу від держави та інших суспільних сил у забезпеченні академічних свобод через право університету самостійно ухвалю-вати рішення щодо внутрішньої органі-зації та управління, розподілу фінансових ресурсів та генерування доходів, адмі-ністрування і встановлення власної лінії поведінки (місії) у сфері освіти, науково-дослідної роботи, викладання й інших пов’язаних із цим видах діяльності.

1.4. Сталий розвиток університетської системи освіти – це процес, який забезпечує зміни університету з упередженням запитів у регіоні, не порушуючи його безпеки, та приводить до підвищення якості діяльності як діючої академічної спільноти, так і її майбутніх поколінь.

1.4. Сталий розвиток університет-ської системи освіти – це процес, який забезпечує зміни університету з уперед-женням запитів у регіоні, не порушуючи його безпеки (не зрозумілий зв’язок між «змінами університету» і «безпекою регіону», про яку безпеку йдеться?), ... (О.М. Костенко)

 

 

Стаття 2. Академічні свободи

 

 

2.1. Усі права людини універсальні, неподільні, взаємозалежні і взаємозв’язані. Міжнародне співтовариство мусить ставитися до прав людини глобально, на справедливій і рівній основі, з однаковим підходом і увагою. Уряди країн світу зобов’язані поважати і забезпечувати усім людям, зокрема, членам академічної спільноти, свободу думки, совісті, віросповідання, слова, зборів і об’єднань, право на свободу і безпеку особистості та свободу пересування.

п. 2.1 у кінці додати: 2.1. …Роз-виток академічних свобод розгля-дається як подальша демократизація основних процесів управління ВНЗ у сенсі надання переваг рішенням колективних органів стосовно напряму розвитку, найму та звільненню робіт-ників ВНЗ. Всі робітники ВНЗ, включаючи ректора, обираються і затверджуються колективними орга-нами ВНЗ, що є матеріальною основою забезпечення академічних свобод. (В.Я. Кутковецьвий)
2.1. (Хіба треба говорити про «між-народне співтовариство», якщо це Хартія стосується України? До чого цей «гло-бальний» акцент у Хартії? Це компетенція міжнародних хартій!). (О.М. Костенко)

 

2.2. Невід’ємною частиною основних прав людини є право на розвиток, як універсальне і невід’ємне право, що базується на втіленні концепції сталого розвитку для задоволення потреб ХХІ століття.

 

 

2.3. Університетська система освіти здобу-ває зовнішню глобальну мету – забезпечити сталий розвиток цивілізації. Для досягнення означеної мети університетська система освіти призначена створити умови, у тому числі для освіти усіх крізь усе життя: у зручний час; у зручній формі; в індивідуальному темпі; в індивідуальному обсязі за обраним змістом та напрямом.

2.3. Університетська система освіти України спрямована на активну участь у досягненні глобальної мети – забез-печити сталий розвиток цивілізації. ... (О.М. Костенко)

2.3. Університетська система освіти України спрямована на активну участь у досягненні глобальної мети – забезпечити сталий розвиток цивілізації. Для досяг-нення означеної мети університетська система освіти призначена створити умови, в тому числі для освіти усіх крізь усе життя: у зручний час; у зручній формі; в індивідуальному темпі; в індивідуальному обсязі за обраним змістом та напрямом.

 

 

 

 

 

2.4. Усі члени академічної спільноти мають право виконувати свої функції без будь-якого втручання або придушення зі сторони держави чи іншого джерела. Вони також мають право вільно повідомляти про висновки своїх досліджень і публікувати їх без цензури.

2.4. Усі члени академічної спільноти мають право виконувати свої функції без будь-якого втручання або примусу з боку держави чи іншого джерела. Вони також мають право вільно повідомляти про висновки своїх досліджень і публікувати їх без цензури, крім випадків визначених законодавством України та міжнарод-ними правовими актами. (О.М. Кос-тенко)

2.4. Усі члени академічної спільноти мають право виконувати свої функції без будь-якого втручання або примусу з боку держави чи іншого джерела. Вони також мають право вільно повідомляти про висновки своїх досліджень і публікувати їх без цензури, крім випадків визначених законодавством України та міжнарод-ними правовими актами.

 

 

 

 

 

2.5. Ніякі стандарти, типові навчальні плани та програми не повинні обмежувати свободу визначення структури та змісту освіти, форм і методів навчальної роботи викладачів університету.

2.5. Жодні стандарти, типові навчаль-ні плани та програми ... (Мещанінов О.П.)
2.5. (Можливо слід розділити окремо «академічну свободу» на рівні університету і на рівні викладача: у чому їх межі, як вони мають співвідноситися між собою, що не конкурувати? Бо тут можливі конфлікти!) (О.М. Костенко)

2.5. Жодні стандарти, типові нав-чальні плани та програми не повинні обмежувати свободу визначення струк-тури та змісту освіти, форм і методів навчальної роботи викладачів універ-ситету.

 

 

 

 

 

2.6. Академічна свобода включає відкри-тий доступ до інформації та можливість вільно підтримувати стосунки зі своїми колегами у будь-якій частині світу.

2.6. Академічна свобода включає відкритий доступ до інформації, за виключеннями, передбаченими законо-давством, та можливість вільно підтри-мувати стосунки зі своїми колегами у будь-якій частині світу. (О.М. Костенко)
Важливим є підтримка ініціативи Відкритого доступу до наукової інфор-мації через розвиток відкритих еле-ктронних архівів (університетських інституційних репозитаріїв) та відкри-тих електронних журналів українських університетів. (Т.О. Ярошенко)

2.6. Академічна свобода включає відкритий доступ до інформації, за виключеннями, передбаченими законо-давством, у тому числі до наукової інформації через розвиток відкритих електронних архівів (університетських інституційних репозитаріїв), відкритих електронних журналів українських уні-верситетів, та можливість вільно підтри-мувати стосунки зі своїми колегами у будь-якій частині світу.

 

 

 

 

 

Вільний доступ до наукової інфор-мації є важливою складовою наукових досліджень в сучасному глобальному світі, запорука для подальшого ро-звитку науки, освіти та суспільства, інтеграції України до світової акаде-мічної спільноти. (Т.О. Ярошенко)

Вільний доступ до наукової інфор-мації є важливою складовою наукових досліджень у сучасному глобальному світі, запорука для подальшого розвитку науки, освіти та суспільства, інтеграції України до світової академічної спіль-ноти.

 

 

 

2.7. Держави повинні вживати усіх мож-ливих заходів для планування, організації і запровадження безоплатної системи вищої освіти для всіх випускників середніх нав-чальних закладів та інших людей, які можуть довести здатність навчатися на цьому рівні.

2.7. Держави повинні (Якщо Хартія стосується України, то не можна у ній декларувати обов’язки для інших держав!!!) вживати усіх можливих заходів ... (О.М. Костенко)

 

2.8. Доступ до академічної спільноти повинен бути однаковим для всіх членів суспільства без будь-яких обмежень. На основі власних здібностей кожна людина має право без будь-якої дискримінації стати членом акаде-мічної спільноти – як спудей, викладач, вчений або адміністрація.

 

 

2.9. Усі члени академічної спільноти мають право на свободу об’єднань із іншими членами, включаючи право створювати і ста-вати членами необмеженої кількості незалеж-них наукових центрів та професійних спілок для захисту своїх інтересів.

 

 

2.10. Жоден учений не повинен включати іншу людину в список співавторів своєї наукової публікації, якщо ця людина не зробила значного внеску до даного дослідження, та не дозволяти це робити іншим.

2.10. Жоден учений не може приму-шуватися включати іншу людину ... (О.М. Костенко)

2.10. Жоден учений не повинен та не може примушуватися включати іншу людину в список співавторів своєї наукової публікації, якщо ця людина не зробила значного внеску до даного дослідження, та не дозволяти це робити іншим.

 

 

 

2.11. Забезпечення інтелектуальної свобо-ди жодним чином не передбачає виправдання фальсифікації результатів наукових досліджень, плагіату, іншого несанкціонованого викорис-тання чужої інтелектуальної власності тощо.

2.11. ... використання чужої інтелек-туальної власності тощо (Вживання «тощо» треба уникати, бо це веде до правової невизначеності). (О.М. Костенко)

2.11. Забезпечення інтелектуальної свободи жодним чином не передбачає виправдання фальсифікації результатів наукових досліджень, плагіату, іншого несанкціонованого використання чужої інтелектуальної власності.

 

 

 

 

2.12. За вченими визнається право на помилку. Вчені несуть інтелектуальну та моральну відповідальність за помилковість та проблематичність своїх результатів, проте, вони не повинні підлягати за це жодному покаранню, за умов не нанесення шкоди у будь-якій формі членам суспільства.

2.12. ... не повинні підлягати за це жодному переслідуванню чи покаранню ... (О.М. Костенко)

2.12. За вченими визнається право на помилку. Вчені несуть інтелектуальну та моральну відповідальність за помил-ковість та проблематичність своїх резуль-татів, проте, вони не повинні підлягати за це жодному переслідуванню чи покаранню, за умов не нанесення шкоди у будь-якій формі членам суспільства.

 

 

 

 

2.13. Учені несуть моральну відповідаль-ність за результати їх наукових робіт і відкриттів. Жоден учений не повинен добро-вільно брати участь у проектуванні або ство-ренні зброї будь-якого виду, дозволяти застосовувати його знання чи наукові навики до розвитку технологій, небезпечних для людства, що є злочином.

2.13. ... Жоден вчений не може бути зобов’язаний проти його волі брати участь у проектуванні ... (О.М. Костенко)

2.13. Учені несуть моральну відпо-відальність за результати їх наукових робіт і відкриттів. Жоден вчений не повинен та не може бути зобов’язаний проти його волі брати участь у проектуванні або створенні зброї будь-якого виду, дозволяти застосовувати його знання чи наукові навики до розвитку технологій, небезпечних для людства, що є злочином.

 

 

 

 

Стаття 3. Університетська автономія

 

 

3.1. Держава зобов’язана не втручатися в автономію університетів і запобігати втручанню інших сил суспільства. Правильне використання академічної свободи і відповідальність, що покладена на заклади освіти, потребують високого ступеня автономності університетів.

3.1. Держава не має права, крім визначених у законодавстві випадків, втручатися у діяльність універси-тетів. Вона має захищати автономію університетів від будь-якого посягання на неї. Ефективне використання акаде-мічної свободи і ... (О.М. Костенко)

3.1. Держава не має права, крім визначених у законодавстві випадків, втручатися у діяльність університетів. Вона має захищати автономію універси-тетів від будь-якого посягання на неї. Ефективне використання академічної сво-боди і відповідальність, що покладена на заклади освіти, потребують високого ступеня автономності університетів.

 

 

 

3.2. Університетська автономія повинна здійснюватися демократичними засобами, які включають активну участь усіх членів академічних спільнот. Усі члени академічних спільнот повинні мати право і змогу без будь-якої дискримінації брати участь у проведенні академічних і адміністративних справ. Усі органи управління університетів повинні обиратися в результаті вільних виборів і включати членів різних секторів академічної спільноти.

3.2. ... Усі члени академічних спільнот повинні мати право і змогу без будь-якої дискримінації брати участь у проведенні академічних і адміністративних заходів ... (О.П. Мещанінов)
3.2. Університетська автономія має здійснюватися демократичними засобами ... (О.М. Костенко)

3.2. Університетська автономія має здійснюватися демократичними засобами, які включають активну участь усіх членів академічних спільнот. Усі члени акаде-мічних спільнот повинні мати право і змогу без будь-якої дискримінації брати участь у проведенні академічних і адміністративних заходів. Усі органи управління університетів повинні обира-тися в результаті вільних виборів і включати членів різних секторів акаде-мічної спільноти.

 

 

3.3. Фундаментальна властивість універси-тетської автономії – спроможність університетів адаптуватися та проявляти гнучкість, необхідну для реагування на зміни, що відбуваються в суспільстві. Університетська автономія зале-жить від надання університетам необхідної           л
свободи дій та можливостей для визначення ними свого місця у світі.

3.3. Фундаментальна властивість уні-верситетської автономії – створення умов для підвищення спроможності універ-ситетів адаптуватися та проявляти гнучкість ... (О.П. Мещанінов)
3.3. ... Університетська автономія забезпечується наданням універси-тетам необхідної свободи дій та можливостей для визначення ними свого місця у світі. (О.М. Костенко)

3.3. Фундаментальна властивість університетської автономії – спромож-ність університетів адаптуватися та проявляти гнучкість, необхідну для реагування на зміни, що відбуваються в суспільстві. Університетська автономія забезпечується наданням університетам необхідної свободи дій та можливостей для визначення ними свого місця у світі.

 

 

 

 

 

 

3.4. Університетська автономія передбачає права університету на:

 

 

визначення структури та змісту освіти, форм і методів навчальної та дослідницької роботи, а не тільки змісту освіти;

(Має місце повтор про зміст освіти) (О.М. Костенко)

 

нероздільні викладання і дослідницьку роботу для того, щоб навчання в них відпо-відало потребам, що змінюються, запитам суспільства і досягненням у науковому знанні;

 

 

 

визначення планів прийому студентів, аспірантів, докторантів із достатнім державним фінансуванням, що відповідає міжнародним практикам, та відповідно до угод із під-приємствами, установами, організаціями, грома-дянами, а не тільки з урахуванням державного замовлення;

 

 

встановлення і присвоєння вчених звань університету;

(Чому лише звань? Думаю, відповідно до світових стандартів, слід це саме віднести і до  наукових ступенів. ВАК – анахронізм!) (О.М. Костенко)

встановлення і присвоєння наукових ступенів та вчених звань університету;

самостійне прийняття рішень щодо внут-рішнього управління та фінансування;

 

 

визначення місії, власної стратегії у сфері науково-дослідної роботи;

 

 

інші повноваження, що пов’язані з діяль-ністю університету, а не тільки ті, що делегують вищому навчальному закладу відповідно до його статусу державні органи управління освітою.

 

 

3.5. Законодавчо повинно бути гаран-товано право університету самостійно визна-чати структуру та зміст освіти, форми та методи навчальної і дослідницької роботи. Освітні стандарти можуть визначати лише рівні квалі-фікації, але не зміст навчання, та носити рекомендаційний характер.

3.5. Право університету само-стійно визначати структуру та зміст освіти, форми та методи навчальної і дослідницької роботи повинно бути гарантовано законодавчо ... (Ю.Ю. Вер-ланов)

3.5. ... Освітні стандарти можуть виз-начати лише рівні кваліфікації таким чином, щоб забезпечувати свободу для прогресивних змін у змісті освіти.  Вони не повинні визначати зміст навчання та мають носити рекомен-даційний характер. (О.М. Костенко)

3.5. Право університету самостійно визначати структуру та зміст освіти, форми та методи навчальної і дослідницької роботи повинно бути гарантовано законо-давчо. Освітні стандарти можуть визначати лише рівні кваліфікації таким чином, щоб забезпечувати свободу для прогресивних змін у змісті освіти.  Вони не повинні визначати зміст навчання та мають носити рекомендаційний характер.

 

 

 

 

 

3.6. Університетська автономія передбачає зобов’язання університету керуватися у своїй діяльності Статутом, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України (відповідним керівним органом іншої країни), що виключає зовнішнє втручання (зі сторони органів управління або інших організацій) у питання внутрішньої організації та управління, розподілу фінансових ресурсів, отриманих із позабюджетних джерел, найму персоналу, визначення умов навчання, свободи викладання, проведення наукових досліджень та здійснення творчих проектів.

 

 

3.7. Університетська автономія передбачає контроль як над основними засобами, такими, як майно та нерухомість, так і в області кадрової політики, готовність і повну підзвітність та відповідальність як перед внутрішньою академічною спільнотою, так і перед суспільством у цілому.

 

 

 

3.8. Університети закликають уряд визнати принципи університетської автономії, що підкріплює їх різноманітні місії, в тому числі:
академічної автономії (навчальні плани, програми та наукові дослідження);
фінансової автономії (виділення бюджету єдиною сумою);
організаційної автономії (організаційна структура університетів);
автономії в області кадрової політики (найм, заробітна плата та просування по службі).

3.8. Уряд має визнати принципи університетської автономії ... (Ю.Ю. Верланов)
3.8. …автономії в області кадрової політики (найм, звільнення, заробітна плата та просування по службі». (В.Я. Кутковецький)

 

3.8. Університети закликають уряд визнати принципи університетської авто-номії, що підкріплює їх різноманітні місії, в тому числі:
академічної автономії (навчальні плани, програми та наукові дослідження);
фінансової автономії (виділення бюджету єдиною сумою);
організаційної автономії (організа-ційна структура університетів);
автономії в області кадрової політики (найм, звільнення, заробітна плата та просування по службі).

 

 

 

 

 

Стаття 4. Освіта для сталого розвитку

 

 

4.1. Кожному університету потрібно визначити власні завдання з урахуванням нинішніх і майбутніх потреб суспільства, виходячи з того, що вища освіта має найважливіше значення для досягнення необхідного рівня сталого (екологічно безпечного економічного і соціального) розвитку, для підвищення рівня життя й забезпечення внутрішньої і міжнародної гармонії та миру на основі прав людини, демократії, толерантності та взаємоповаги.

4.1. Університетам потрібно визна-чити власні завдання ... (Ю.Ю. Верланов)
4.1. ... досягнення необхідного рівня сталого (екологічно безпечного, економіч-ного і соціального) розвитку (хіба до цього зводиться розуміння сталого розвитку суспільства. Див. відповідні міжнародні документи!), ... (О.М. Костенко)

4.1. Університетам потрібно визна-чити власні завдання з урахуванням нинішніх і майбутніх потреб суспільства, виходячи з того, що вища освіта має найважливіше значення для досягнення необхідного рівня сталого розвитку, для підвищення рівня життя й забезпечення внутрішньої і міжнародної гармонії та миру на основі прав людини, демократії, толерантності та взаємоповаги.

 

 

4.2. При визначенні пріоритетів своїх програм і структур університетам слід вико-ристовувати свою автономію й високий акаде-мічний рівень для того, щоб сприяти сталому розвитку суспільства та вирішенню проблем, які постануть перед ним у майбутньому.

 

 

4.3. Для того, щоб бути ефективною, освіта для сталого розвитку повинна розгляда-тися у двох аспектах:
– через інтеграцію ідей сталого розвитку в усі відповідні учбові дисципліни, програми і курси;
– через організацію занять за конкретними тематичними програмами і курсами.

4.3. Для того, щоб бути ефективною, освіта для сталого розвитку повинна розглядатися у двох аспектах:
– через імплементацію ідей сталого розвитку в усі відповідні навчальні дис-ципліни, програми і курси ... (О.П. Меща-нінов, Ю.Ю. Верланов)

4.3. Для того, щоб бути ефективною, освіта для сталого розвитку повинна розглядатися у двох аспектах:
– через імплементацію ідей сталого розвитку в усі відповідні навчальні дисципліни, програми і курси;
– через організацію занять за кон-кретними тематичними програмами і курсами.

 

 

 

4.4. Освіта для сталого розвитку повинна сприяти розумінню суті глобальних, регіо-нальних, національних і місцевих екологічних проблем шляхом приділення основної уваги не тільки дії на навколишнє середовище, але й соціально-економічним наслідкам, розглядаючи як природне, так і антропогенне змінене навколишнє середовище.

4.4. Освіта для сталого розвитку повинна сприяти розумінню суті глобаль-них, регіональних, національних і місцевих екологічних (Чому лише екологічних проблем? Хіба до цього зводиться концепція сталого розвитку?) проблем ... (О.М. Костенко)

 

4.5. Необхідним є включення принципів сталого розвитку в навчальні програми і спеціальні курси на всіх рівнях вищої освіти, особливо у процесі первинної підготовки викладачів.

 

 

4.6. Органам, відповідальним за питання освіти, при відповідній підтримці з боку неурядових організацій, слід сприяти прове-денню всіх видів програм освіти дорослих, щоб забезпечити безперервність освіти у галузі навколишнього середовища і розвитку.

 

 

4.7. Необхідною умовою освіти для сталого розвитку є зміцнення зв’язків між природничими, економічними, політичними і суспільними науками в рамках як міждисцип-лінарних, так і спеціалізованих досліджень. Необхідно забезпечувати належний баланс при проведенні міждисциплінарних, багато дисцип-лінарних і спеціалізованих досліджень.

4.7. Необхідною умовою освіти для сталого розвитку (для сталого розвитку чого – освіти чи суспільства?) є ... (О.М. Костенко)

4.7. Необхідною умовою освіти для сталого розвитку суспільства є зміцнення зв’язків між природничими, економіч-ними, політичними і суспільними нау-ками в рамках як міждисциплінарних, так і спеціалізованих досліджень. Необхідно забезпечувати належний баланс при проведенні міждисциплінарних, багато дисциплінарних і спеціалізованих дослід-жень.

 

 

 

4.8. Університетам слід сприяти вклю-ченню в усі навчальні програми концепцій у галузі навколишнього середовища і розвитку, в тому числі демографії, зокрема, аналізу причин виникнення серйозних проблем у галузі навко-лишнього середовища і розвитку в місцевому контексті, використовуючи найбільш точні наукові дані та інші відповідні джерела знань.

 

 

4.9. Освіта для сталого розвитку потребує переорієнтації основної уваги із забезпечення знань на опрацьовування проблем і відшу-кування можливих рішень. В освіті слід зберігати традиційний акцент на викладання окремих предметів і в той же час відкрити можливості для багатобічного і міждисцип-лінарного аналізу ситуацій реального життя.

 

 

4.10. Освіта для сталого розвитку має застосовувати широкий діапазон методів нав-чання, і, зокрема, активних методів, орієнто-ваних на конкретні процеси і відшукування рішень, адаптованих до потреб студентів.

4.10. ... адаптованих до потреб студентів (а потреб суспільства?) (О.М. Костенко)

4.10. Освіта для сталого розвитку має застосовувати широкий діапазон методів навчання, і, зокрема, активних методів, орієнтованих на конкретні процеси і відшукування рішень, адапто-ваних до потреб студентів, академічної спільноти та суспільства.

 

 

 

 

4.11. Важливо намагатися, щоб усі сту-денти набували відповідних знань про сталий розвиток і були інформовані про вплив рішень, які йдуть врозріз зі сталим розвитком.

4.11. Важливо прагнути, щоб усі студенти ... (О.П. Мещанінов)

4.11. Важливо прагнути, щоб усі студенти набували відповідних знань про сталий розвиток і були інформовані про вплив рішень, які йдуть врозріз зі сталим розвитком.

 

 

 

4.12. Під час навчання слід заохочувати розвиток системного, критичного і творчого мислення та відношення до життя, де відбивалися б місцеві і глобальні проблеми. Все це є необхідною умовою для діяльності в інтересах сталого розвитку.

 

 

4.13. Необхідно сприяти навчанню і професійній підготовці вчених не тільки в їх відповідних галузях знань, а й також у плані їхньої здатності виявляти екологічні аспекти, враховувати і використовувати їх у рамках проектів наукових досліджень і розробок.

4.13. ... виявляти екологічні (чому лише екологічні? А економічні, політичні, юридичні, моральні, освітні, медичні та інші) аспекти ... (О.М. Костенко)

4.13. Необхідно сприяти навчанню і професійній підготовці вчених не тільки в їх відповідних галузях знань, а й також у плані їхньої здатності виявляти еколо-гічні, економічні, політичні, юридичні, моральні, освітні, медичні та інші аспекти, враховувати і використовувати їх у рамках проектів наукових досліджень і розробок.

 

 

 

4.14. Слід заохочувати наукові дослід-ження, які можуть позитивно вплинути на освіту для сталого розвитку, разом із тим, необхідно проводити обмін результатами науко-вих досліджень і розробок на місцевому, регіональному і глобальному рівнях та забезпе-чувати їх застосування на різних рівнях освіти і практичної діяльності.

 

 

4.15. Слід поліпшувати матеріальну базу освіти з орієнтацією самоуправління автоном-них університетів на сталий розвиток.

4.15. (Це дуже абстрактно і декла-ративно. Слід сказати щось конкретніше, наприклад, про відсоток на підтримку університетської освіти у держбюджеті, чи про принципи державної підтримки університетів, чи про політику у цьому напрямку!) (О.М. Костенко)

 

4.16. Університетам слід розвивати свою здатність виступати із застереженнями у світлі аналізу виникаючих соціальних, культурних, економічних і політичних тенденцій на основі полідисциплінарного і трансдисциплінарного підходу з приділенням особливої уваги знанню фундаментальних соціальних питань, зокрема, пов’язаних із забезпеченням сталого розвитку, налагодженням міжкультурного діалогу і формуванням культури світу.

 

 

4.17. Будь-яка освітня установа в цілому, включаючи спудеїв, викладачів, вчених, адмі-ністрацію та інший персонал, а також батьків, повинна дотримуватися принципів сталого розвитку.

 

 

Лідери університетів України та країн світу, наукових інституцій та громадських об’єднань, діяльність яких спрямована на освітню сферу, що підписалися нижче, від імені своїх університетів, наукових інституцій та громадських об’єднань, беруть на себе зобов’язання зробити усе від них залежне для того, щоб кожна держава, а також зацікавлені наднаціональні організації, формували свою політику, спираючись на положення цієї Хартії, що виражає одностайне бажання, вільно визначене і проголошене.

 

Лідери університетів України та країн світу, наукових інституцій та громадських об’єднань, діяльність яких спрямована на освітню сферу, що підписалися нижче, від імені своїх університетів, наукових інституцій та громадських об’єднань, беруть на себе зобов’язання зробити усе від них залежне для того, щоб кожна держава, а також зацікавлені наднаціональні організації, формували свою політику, спираючись на положення цієї Декларації, що виражає одностайне бажання, вільно визначене і проголошене.

 

 

 

 

 

Іншим шрифтом виділені готові пропозиції щодо зміни тексту, а курсивом – зауваження.

Всього до Оргкомітету надішло 44 зауваження, з них прийнято 29 (66 %).